Аліментарна остеодистрофія

0

Якщо узагальнити, то до групи захворювань на аліментарну остеодистрофію можна віднести такі хвороби, як-от: D-гіповітаміноз, або рахіт, остеомаляцію, остеопороз, остеофіброз, але найчастіше у поросят діагностують рахіт, у дорослих свиней – остеомаляцію.   

Рахіт, або D-гіповітаміноз (Dhypovitaminosis, Rachitis) – це хронічне захворювання поросят, зумовлене порушеннями обміну в їхньому організмі вітаміну D, кальцію та фосфору. Характеризується затримкою формування кісткової тканини, її кальцифікації із подальшими змінами в інших системах організму. Є дані, що поросята білої масті хворіють рідше, ніж свині із пігментованою шкірою.

Дефіцит вітаміну D у поросят перебуває на другому місці за поширенням після кобаламінової недостатності (дефіциту вітаміну В12). Але за належного забезпечення ним поросних свиноматок, новонароджені поросята мають достатній резерв аби запобігти ранньому рахіту, тому  хворобу зазвичай реєструють серед поросят, які перебувають на відлученні та дорощуванні.

Основною причиною захворювання є недостатня кількість холекальциферолу, яка надходить із кормом, на тлі дефіциту кальцію та фосфору, або порушення оптимального співвідношення між ними, а також наявності у кормах великої кількості кальцію, що сильно пригнічує (гальмує) всмоктування фосфору організмом тварин. У деяких ветеринарних довідниках часто пишуть, що основна причина рахіту у поросят – це недостатня інсоляція. Але ми добре розуміємо, що наразі майже всіх свиней утримують у закритих приміщеннях, і тому D-дефіцитний рахіт етіологічно є виключно аліментарною патологією. За вивчення причин виникнення рахіту у поросят слід звертати увагу на те, що майже всі основні складові раціону не містять вітаміну D, тому забезпеченість цим важливим компонентом повністю залежить від якості та кількості вітамінної добавки.    

Звертайте увагу на поведінку тварин        

Хвороба у тварин проявляється зазвичай відставанням у рості, неспокійною поведінкою, погіршенням апетиту, спотворенням смаків, зменшенням приростів, знижується загальна резистентність організму, шкіра стає нееластичною, сухою, послабляється тонус скелетної мускулатури, поросята стають млявими, малорухливими (рухи напружені, болісні), багато лежать, «сидять» (часто на тазових кінцівках), а за важкого перебігу можливі параліч задніх кінцівок та переломи кісток. Змінюються також пропорції тіла тварин: характерним є подовження лицьової частини черепа, викривлення хребта, відвисання живота, іноді потовщення суглобів і кінців ребер, випадіння щетини. У хворих поросят виявляють тахікардію, задишку, іноді ціаноз шкіри вух.

У крові хворих тварин знижений вміст кальцію, гемоглобіну, еритроцитів, рідше фосфору, підвищена активність лужної фосфатази. На тлі зниження концентрації кальцію в крові спостерігають клонічні та тетанічні судоми.

Під час розтину добре помітна м’якість кісткової тканини (кістки можна різати або проколювати скальпелем), надкісниця часто гіперемійована та потовщена, кістковий мозок кровонаповнений, у суглобах наявні запальні процеси із розпадом хрящової тканини. Часто спостерігають викривлення кісток грудної клітини, кінцівок і дистрофічні зміни у скелетних м’язах.         

Терапія з УФ-опроміненням та ін’єкціями

Після аналізу та корекції годівлі з лікувальною метою тваринам застосовують ін’єкції вітаміну D (розчини холекальциферолу або тетравіт), розчинів кальцію, фосфору, магнію.

Додатковими засобами терапії можуть слугувати штучне ультрафіолетове опромінення, саме цей метод є дуже ефективним і недорогим, встановлення всього однієї лампи УФ-опромінення в секції, де утримують поросят – дешево, а профілактичний ефект від її застосування буде колосальним, до того ж лампу можна буде використовувати для додаткового знезараження приміщення під час звільнення секції від поросят та проведення там дезінфекції.

Для профілактики захворювання найважливішим є годівля свиней раціонами, збалансованими за вмістом кальцію, фосфору, вітаміну D, магнію, мікроелементів, протеїну. Свиней, які перехворіли на рахіт, для племінних цілей не використовують.         

         Остеомаляція – захворювання дорослих свиней, що характеризується порушенням мінерального обміну та прогресуючою декальцинацією (демінералізацією) кісток і призводить до зниження їхньої міцності (розм’якшення кісток) та деформації. Найчастіше хворобу реєструють у поросних і підсисних свиноматок, найважчий перебіг хвороби – у високомолочних свиноматок наприкінці лактації та у ранньому післявідлучному періоді.

Основна причина захворювання – недостатня кількість мінеральних речовин у кормах та порушення співвідношення між ними. Остеомаляція виникає за тривалої одноманітної годівлі комбікормами, незбалансованими за поживними та біологічно активними речовинами, особливо за гострого дефіциту кальцію і вітаміну D у раціонах для глибокопоросних та лактуючих свиноматок. Також розвитку хвороби сприяють розлад функції ендокринних залоз і нервової системи, відсутність або недостатність моціону, незадовільні умови утримання. Про нестачу природної інсоляції в даному контексті мова навіть не йде, оскільки наразі всіх свиней утримують у приміщеннях без природної інсоляції…

    Симптоми остеомаляції  

На початку перебігу хвороби з’являються ознаки розладу травлення, що переходять у гастрити та гастроентерити в результаті прояву спотворення апетиту (поїдання забрудненої підстилки, гноївки та різних предметів, забруднених фекаліями та сечею). Із зовнішніх змін на початку відзначають втрату блиску волосяного покриву й глазурі рогу копитець. Потім розвиваються симптоми остеомаляції: пригнічений стан, тварини не реагують на зовнішні подразники, вони більше лежать або перебувають у специфічній «сидячій» позі, стають малорухливі, важко підводяться, під час вставання горблять спину, часто переступають ногами, кульгають через виникнення артритів, синовіїтів, набряків суглобів. Здатність до активного руху майже втрачається.

Кістки під час пальпації болісні. У тварин спостерігають викривлення хребта, «нерівність» останніх ребер та поперечнореберних відростків поперекових хребців, потоншення хвостових хребців, грудна клітина деформується, стернальні кінці ребер і суглоби потовщені, часто помічають викривлення кінцівок, спина згорблена або провисла.

У поросних свиноматок виникають аборти, у підсисних –  зменшуються або повністю припиняються секреція та виділення молока. З’являються приступи судом, що повторюються декілька разів на день. Надалі кістки розм’якшуються, що призводить до їхніх переломів та деформацій. У міру розвитку хвороби настає дистрофія м’язів, виснаження й навіть смерть тварини. У крові хворих тварин підвищується активність лужної фосфатази і зменшується кількість кальцію (ці зміни помітні ще на доклінічному рівні).

Що стосується патологоанатомічних змін, то вони більше локалізовані в скелеті, а саме: декальцинація хребців, ребер, лопаток, кісток тазу, кінцівок – вони мають помітно м’яку структуру, крихкі, легкі. Кістки черепа, щелепи – нерівномірно потовщені, із деформаціями, під час огляду нерідко виявляють випадіння зубів. Надкісниця легко відділяється від кісток, суглобові хрящі помутнілі, місцями нерівні, тоненькі, часто із пошкодженнями поверхні. Зазвичай виникають переломи у різних місцях, а подекуди одночасно в декількох.

Лікування і профілактика        

Терапія ефективна тільки на початкових стадіях захворювання. Свиноматок  забезпечують повноцінною годівлею, особливу увагу приділяють вмісту в раціоні кальцію, фосфору та вітаміну D. Парентерально вводять вітамін D, кальцію глюконат або бороглюконат. Тваринам організують моціон та ультрафіолетове опромінення.

Профілактикою за цього захворювання слугуватиме нормалізація кальцій-фосфорної годівлі й достатній вміст вітаміну D у кормі, оптимізація співвідношення цих елементів у раціоні, застосування періодичного УФ-опромінення та організація моціону тварин.

2