Договір складського зберігання зерна

Договір складського зберігання зерна
Олег Ткачук, заступник керівника апарату Мурованокуриловецького райсуду Вінницької області (Україна)

Розвиток ринку зерна в Україні є одним із пріоритетних напрямів економіки агропромислового комплексу. А діяльність його суб’єктів перебуває в особливому полі зору держави. Та й зрозуміло, що створення правових, економічних і організаційних умов конкурентоспроможного виробництва та формування ринку зерна є необхідним для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому й фуражному зерні, нарощування свого експортного потенціалу.

Зберігання зерна є одним із заходів, які включають приймання, доробку, власне, зберігання та його відвантаження.

Відповідно до закону, все зерно підлягає зберіганню у зернових складах.

Зерновий склад – це суб’єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги зі здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов’язань за складськими документами на зерно.

Власники зерна мають право укладати договори на його зберігання у зернових складах з отриманням складських документів, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Договір складського зберігання зерна є публічним, типова форма якого затверджена Кабінетом міністрів України. Причому термін «публічний договір» означає, що зерновий склад є складом загального користування і зобов’язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.

Основними положеннями такого договору є:

1. Предмет договору. Відповідно до нього, зерновий склад зобов’язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб’єктом ринку зерна. Причому має бути зазначене найменування сільськогосподарської культури, яку приймають на зберігання, та її залікова вага.

2. Вимоги до якості зерна. Так, під час приймання зерна на зберігання зерновий склад зобов’язаний здійснити аналіз його якості і видати посвідчення про відповідність державним стандартам. У разі виникнення спору щодо цього питання, поклажодавець (тобто особа, яка передає зерно) має право провести незалежну перевірку його якості. У разі невідповідності показників якості зерна вимогам державних стандартів зерновий склад за письмовою згодою поклажодавця та за його рахунок доводить зерно до необхідної кондиції.

3. Права та обов’язки сторін. Відповідно до Типового договору, зерновий склад зобов’язаний:

- прийняти  від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажедавцеві;

- прийняти зерно за заліковою вагою та провести перевірку його якості;

- повідомити поклажодавця про умови зберігання зерна;

- надати додаткові послуги за одержання від поклажодавця письмового замовлення на них;

- видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання. У разі видачі простого або подвійного складського свідоцтва зерновий склад здійснює страхування зерна від ризиків випадкової загибелі, знищення, нестачі, пошкодження та втрат;

- зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі;

- продати зерно в установленому законодавством порядку на письмову вимогу власника заставного свідоцтва, якщо зазначений у ньому строк погашення кредиту закінчився;

- у разі виявлення пошкодження зерна повідомити поклажодавця протягом одного дня;

- забезпечити доступ поклажодавця до зерна для проведення огляду протягом строку його зберігання;

- повернути зерно за першою вимогою поклажодавця, якщо передбачений договором строк зберігання не закінчився.

Зерновий склад має право:

- змінити вартість наданих послуг у конкретно визначених договором випадках (за зміни тарифів на енергетичні матеріальні та інші ресурси);

- вимагати від поклажодавця забрати зерно після закінчення строку його зберігання;

- вимагати від поклажодавця відшкодування витрат, пов'язаних із достроковим припиненням зобов'язань, відповідно до законодавства.

Поклажодавець зобов'язаний:

- забезпечити доставку зерна за власний рахунок;

- своєчасно розрахуватися за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також додаткові послуги;

- витребувати зерно після закінчення строку його зберігання;

- відшкодувати зерновому складу витрати, пов'язані з достроковим припиненням зобов'язань, відповідно до законодавства.

Поклажодавець має право:

- отримувати інформацію щодо умов зберігання і якості зерна;

- переоформити право власності на зерно відповідно до законодавства;

- замовляти додаткові послуги;

- проводити огляд зерна протягом строку його зберігання;

- встановити строк зберігання зерна з урахуванням умов цього договору і мети своєї діяльності.

4. Взаєморозрахунки сторін. У договорі прописують усі розрахунки за надані послуги у грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість. Розмір плати (тариф) за надання послуг встановлюють за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено законодавством. Так, наприклад, Кабінет міністрів України встановлює граничний рівень плати (тариф) на зберігання зерна, що придбане за кошти державного бюджету.

Основними видами послуг, що надають зернові склади, є:

- приймання сільськогосподарської культури (розмір плати обраховують за тонну фізичної ваги);

- зберігання сільськогосподарської культури (розмір плати обраховують за тонну на місяць);

- відвантаження (розмір плати обраховують за тонну).

Також можуть надавати й інші послуги. Крім того, договором складського зберігання зерна може бути передбачено безоплатне його зберігання.

5. Право на розпорядження зерном. Якщо договір складського зберігання зерна передбачає, що зерновий склад має право розпоряджатися зерном (або його частиною), то відносини сторін базуються на правилах про позику. Тобто у такому разі поклажодавець має право на отримання відсотків за користуванням його зерном за кожний місяць з огляду на ринкові ціни.

6. Відповідальність сторін. За втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством. Так, відповідно до закону, збитки, завдані поклажедавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовує зерновий склад:

- за втрату та нестачу зерна – у розмірі вартості втраченого або такого зерна, що його не вистачає;

- за пошкодження зерна – у розмірі суми, на яку знизилася його вартість.

У разі, коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і зажадати від зернового складу відшкодування вартості цього зерна.

Однак склад звільняється від відповідальності за втрату, нестачу і пошкодження зерна, викликаних непереборною силою.

За втрату, нестачу чи пошкодження прийнятого на зберігання зерна після того, як настав обов’язок поклажодавця взяти це зерно назад, зерновий склад несе відповідальність лише за наявності з його боку умислу чи необережності.

7. Строк зберігання. Зерновий склад зобов’язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов’язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення.

У разі, коли строк зберігання зерна визначено моментом пред’явлення його власником вимоги про повернення, зерновий склад має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від власника зерна забрати це зерно в розумний строк.

Зерновий склад зобов’язаний письмово за 7 днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку та запропонувати термін витребування зерна.

Якщо поклажодавець зерна у запропонований зерновим складом термін не забрав зерно, зерновий склад має право продати його. Кошти, одержавні в такому випадку, передають поклажодавцю за вирахуванням сум, належних зерновому складу, у тому числі його витрат щодо продажу зерна.

Крім того, зерновий склад зобов’язаний за першою вимогою власника складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. Цього разу власник складського документа зобов’язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені достроковим припиненням зобов’язання, якщо інше не буде передбачено договором складського зберігання.

На закінчення варто зазначити, що договір складського зберігання зерна укладається винятково в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, не може бути відчужене без правомірної передачі простого або подвійного складського свідоцтва.