Енергійному ринку – енергетичні альтернативи

Енергійному ринку – енергетичні альтернативи

Нінуа Олена (Agroexpert)

Проблеми енергетичної безпеки України та висока енергоємність економіки спонукають до пошуку дешевих і відновлюваних джерел енергії. В цьому аспекті дуже цікаво розглянути аграрний сектор, який може бути не лише споживачем, а й величезним джерелом енергії. І дуже важливо, аби обмін інформацією між науковцями та спеціалістами здійснювався безпосередньо з аграріями у формі відкритого діалогу.

Саме в такому форматі 17 травня у Києві відбулася конференція «Енергозбереження та власна генерація. Національний трансфер технологій». Організаторам вдалося консолідувати представників наукової, технічної та аграрної сфер. На порядку денному розглядалися питання, присвячені стану й розвитку біоенергетики України, особливості отримання «зеленого тарифу», здешевлення виробництва шляхом використання біомаси та сонячної енергії, перспективні технології переробки відходів птахівництва, удосконалення технологій сушіння і скорочення витрат на зерносушильних комплексах. У контексті згаданого вище варто відмітити одне – для того, аби підвищити ефективність власного виробництва, потрібно максимально намагатися перетворити його у безвідходне, застосовувати передовий європейський досвід, використовувати енергоменеджмент та контролювати витрати палива. Розумне управління енергетичними витратами здешевить продукцію і зменшить негативний вплив на навколишнє середовище.

Біомаса як системне паливо

Побічною продукцією олійно-жирової промисловості є соняшникове лушпиння, яке варто розглядати як альтернативний вид палива, що може використовуватися для барабанних сушарок, парових котлів та теплогенераторів. Наразі є багато прикладів як можна спалювати ці відходи, отримуючи при цьому великий зиск. Кількість соняшникового лушпиння за промислової переробки становить значну частку до маси насіння (17–20%). З точки зору економічної доцільності, щодо кількості отриманої енергії – 1000 м3 газу еквівалентні 2 тоннам лушпиння. Це може бути як пряме спалювання, так і виробництво брикетів, що дає змогу використовувати відходи власного виробництва, виготовляючи екологічно чисте паливо з відновного джерела й отримувати з кожного кілограма 5000–5200 ккал енергії та перетворити відходи свого виробництва на товар, що має попит. У подібному ракурсі можна розглядати й іншу біомасу, наприклад пожнивні рештки з поля. Потенціал економії за переходу на спалювання біомаси, за словами Дмитра Серікова, представника компанії Renergo, коливається від 50% і більше, при цьому приблизний строк окупності проекту – 2 роки.

Окрему увагу приділи також і пожнивним решткам кукурудзи. Воронович Вадим, керівник НВЦ сушильних технологій, поділився з присутніми дуже цікавими підрахунками з цього приводу. Валовий збір зерна кукурудзи в Україні – 30 млн т, при цьому загальна кількість пожнивних решток (ПРК) – 45 млн т. Витрати природного газу на сушіння – 30 млн т зерна кукурудзи із розрахунку 15–16 м3 на 1 т вологого зерна за базової калорійності газу 34 МДж/м3 становлять 500 млн м3. Загальний обсяг природного газу, який споживає агропромисловий комплекс України – 2,5 млрд м3, а частка згаданих витрат газу в загальному обсязі АПК – 20%. Теплота згорання ПРК у сухому стані становить 15,5–16,5 МДж/кг. Якщо провести відповідні підрахунки, виявиться, що коефіцієнт заміщення газу ПРК сягає 2,2, тобто 1 м3 газу дорівнює близько 2 кг ПРК, а отже, кількість ПРК для заміщення 0,5 млрд м3 природного газу становить 1,4 млн т. Це означає, що весь урожай зерна кукурудзи в господарстві можна висушити власними ПРК, зібраними всього з 3% площі, де вона росла. Витрати на сушіння 1 т зерна кукурудзи за існуючої газової технології за ціни природного газу 10,4 грн/м3 становлять 156 грн/т, а витрати на сушіння тієї ж маси зерна за використання ПРК в якості палива власного виробництва за собівартістю 300 грн/т – 9,9 грн/т. У сумі маємо зменшення витрат і чисту економію – 149,1 грн/т. Що для цього потрібно? В першу чергу – уніфіковані модульні теплогенератори з теплообмінниками, які б легко підключались до існуючих сушарок зерна й спалювали ПРК у подрібненому вигляді. І, звісно, потрібне відпрацювання правильної, економічно доцільної технології збирання, зберігання та перевезення ПРК до місць використання.

Навіщо потрібні енергосервіс та енергоменеджмент

Проблему енергозбереження можна вирішити не лише за допомогою переходу на альтернативні види палива. Інколи достатньо просто звернути увагу на енергоменеджмент, як на перспективний засіб економії ресурсів. «Потрібно знати не скільки ви витрачаєте енергії, а як саме ви її витрачаєте», – коментує Агеєв Євген, технічний директор Міжнародної Електротехнічної Групи. За допомогою енергоаудиту і моніторингу визначається структура енерговикористання та марні втрати енергії, після чого реально можна зрозуміти, що потрібно переобладнати або змінити, аби зменшити свої витрати. Це може бути, наприклад, зміна системи освітлення або заміна будь-якого іншого обладнання на більш сучасне та енергоощадне. Також це можуть бути спеціальні установки з компенсації реактивної потужності або частотні перетворювачі.

Зерносушарки, що економлять

Про енергетичну ефективність потрібно думати вже з моменту проектування зерносушарки. Досягти цього можна шляхом правильного проектування елеватору таким чином, аби скоротити кількість та протяжність маршрутів, адже це веде до значної економії енергії. Не меншу роль відіграють і сучасні системи управління й автоматизації процесів сушіння, рекуперації відпрацьованого охолодженого повітря та високоефективні пальники. Також сушарки можуть містити в собі декілька різнотемпературних зон сушіння, що дає змогу сушити зерно більш економно. Часто великою проблемою є травмування зерна під час завантаження і вивантаження. Футерування проблемних ділянок поліуретаном сприяє зменшенню тертя й пошкоджень, тому зернопроводи можна розміщувати майже горизонтально, досягаючи при цьому економії не тільки на матеріалах, а й зберігаючи якість урожаю.

Сонячна енергетика в АПК

Сонячна електростанція є одним із надійних способів інвестувати гроші й диверсифікувати свій бізнес і при цьому досягти енергонезалежності. Установка працює повністю автоматично, не потребує обслуговуючого персоналу та значних витрат на обслуговування, а отже, не відволікає власника від основної діяльності господарства. Для її будівництва можна використати землі, непридатні для ведення господарства, або вільну площу дахів. Отриману електроенергію можна використовувати на власні потреби як альтернативну в разі перебоїв із постачанням електроенергії, так і в якості джерела додаткових доходів за отримання «зеленого тарифу». Відсутність акумулятивної частини в проектах, що призначені лише для отримання «зеленого тарифу», робить їх набагато дешевшими. Але «зелений тариф» діє до 1 січня 2030 р., а окупність проекту становить у середньому 6–7 років. Утім, сонячна енергія лишається одним із дієвих способів економії та отримання екологічно чистої енергії.

«Куряча» електроенергія або ще один засіб енергозабезпечення

Правильна утилізація відходів птахівництва набуває дедалі більшого економічного значення, оскільки впливає на підвищення собівартості виробленої продукції. Середньостатистичний бройлер у процесі свого життя продукує близько 5 кг посліду. І сьогодні це не просто відходи життєдіяльності, а й високо енергетичне біопаливо (пeлети), яке згодом може забезпечувати необхідною кількістю енергії роботу всього птахокомплексу. Середня птахофабрика кожен день отримує близько 80 т посліду природної вологості та майже 15 т підстилки з вологістю до 40% (підстилкою може слугувати лушпиння соняшнику, тирса або солома) й витрачає щодня 2 МВт енергії. На отримання на 1 кВт-год слід витратити 2–3 кг посліду. Це, своєю чергою, означає можливість повного або часткового забезпечення потреб птахопідприємства в електроенергії; найпростіше вирішення проблеми утилізації посліду в разі недостатньої кількості сільгоспугідь; порівняно невисокі капіталовкладення, а також додатковий товарний продукт.

Неважливо, який шлях енергозбереження та власної генерації енергії обиратимуть господарства – чи то буде переобладнання виробництва, чи відкриття нових проектів. Важливе розуміння необхідності роботи з альтернативними джерелами енергії, далекоглядність та бажання вдосконалюватись. І це усвідомлення необхідне як у межах самого господарства, так і в масштабах цілої країни на шляху до енергонезалежності та розбудови потужної економіки.