Олексій Язиков: «У полі, крім сівалки, більше нічого не працює»

Олексій Язиков: «У полі, крім сівалки, більше нічого не працює»

Записала Галина Більченко, Agroexpert (Україна)

Олексій Язиков, власник ТОВ «Жива Нива», впроваджує органічне виробництво за технологією no-till

Якось вирішили заробити на землі. 2002 року почали вкладати кошти, у 2006-му гроші закінчилися. Після цього довелося самому вдаватися у процеси. Почав працювати на тракторі. За сім років роботи підприємство збільшилося зі 100 до 4500 га.

Три роки відпрацював на МТЗ-82. Це страшна штука. Після цього купив Case 310. Люди купують автомобілі, я собі купив трактора.

Стежу за тим, щоб у кожного працівника були всі умови для того, щоб вони могли виконувати свою роботу. Нині у господарстві той МТЗ залишився як пам’ять, решта у нас John Deere, Fendt, Case. Найголовніша людина на сьогодні – тракторист, він має виконувати роботу по максимуму, а весь обслуговуючий персонал – цьому сприяти.

Наразі майже вся робота – на плечах моєї команди. Фактично від мене потрібні лише керувальні зусилля: проїхати-подивитися, може, щось підказати.

Органіка для нас – не тільки філософія. Завжди обирав методи, що дають змогу з меншими витратами отримати більший дохід. Спочатку звернув увагу на систему no-till: отримував такий самий дохід, що інші – за традиційного обробітку. Потім це наскучило, перейшов на органіку. У рослинництві важлива боротьба з бур’янами, і сьогодні для цього всі застосовують хімію. Панує думка, що за органічного вирощування побороти бур’яни неможливо, – намагаюся довести протилежне. За п’ять років уже щось виходить.

Коли втрачали гроші, мали тваринництво, але, на щастя, про це забули. Я мало знаю людей, кому тваринництво приносить прибуток. Це складно. Ми займаємося лише рослинництвом.

Для мене принцип роботи у сільському господарстві – все має бути просто. Якщо щось складно – я в той бік не йду. Почали займатись органічним виробництвом за no-till. Його суть саме в тому, що це просто, треба лише правильно все зробити. Там технологія до «безобразія» проста: в полі, окрім сівалки, нічого більше не працює. Та технологія, що дасть можливість підвищити рентабельність, дасть змогу жити далі завтра.

Розширювався, в основному, за рахунок піщаних неугідь і боліт, де важко щось виростити, щоби дістати прибуток. На них намагаюся показати людям, що тут теж можна заробити.

Чи виходить отримувати високі прибутки з мінімальними витратами? Виходить, але експериментуємо постійно. Цього року експерименти закінчилися тим, що з органікою і традиційною технологією мали однакові витрати й однаковий прибуток. Але я ще не продавав свою продукцію як органічну. Якби продав як органічну, то прибутки були б більші. Наразі завершуємо сертифікацію.

Щоб заробляти, треба працювати і розуміти процеси, що відбуваються.

План-мінімум: навчитися продавати. Виростити органічну продукцію вже змогли, продати ще не вийшло — не було сертифікації. План-максимум: органічний no-till на всій площі, яка є.

Останнє яскраве досягнення: виростили сою за no-till. Мені це сподобалося, вона була без бур’яну.

Подобається те, чим займаюсь. Найбільше задоволення – бачити результат. Щось зробив на землі: посіяв, зібрав – завжди бачиш результат своєї роботи. Не менш важливий момент – спілкування з природою. Коли в тебе виходить, навколо тебе згуртовується колектив. Тоді живеш як одна команда, і це приємно.

Із підлеглими працюю на засадах чесності, відкритості й довіри.

Досвід черпаю у таких самих фермерів, як я. Тричі був у Німеччині – знайомився з органічним виробництвом, переймаю американський досвід, багато читаю саме американських статей. Вони далеко пішли в агробізнесі, це навіть не Європа, а на голову вище. У них є цікаві технології із застосуванням поливу, давно практикують органіку за no-till.

Мені дуже не подобається політика в агробізнесі, коли сільгосппідприємства прирівнюють до всіх інших. На мою думку, має бути дуже простий принцип оподаткування: що простіше, то легше це контролювати. Як у Грузії: п’ять видів податків проти наших 250! Що складніше, то більше безладу, легше створювати і ховати корупцію. Коли все складно і до людини приходять із перевіркою, вона вирішує: або дати хабара, або боротися. І те, й інше відволікає від основної роботи. В агробізнесі має бути один податок: на 1 гектар землі, і достатньо лише відстежувати оформлені договори. Сьогодні люди обробляють землю, а відповідні угоди не оформлені.

Вивчаю практику розвинених держав, де землю викуповують у державну власність. Це правильно, але не за корумпованої держави. Якщо держслужбовцю доводиться вирішувати, кому віддати землю, він має бути дуже чесним і порядним. У нас скрізь чиновник – синонім крадія. Таких 99%. На ці посади йдуть з однією метою – вкрасти. Іншого прагнення там нема.

Конкуренцію багатьом холдингам сьогодні створює фермер, бо поки що за фактом не платить податків.  Хоча у нього є мінус – він маленький, із обмеженими фінансовими можливостями. Тому ніша фермера – це культури, що їх вирощують невеликими обсягами, й ті напрями, які потребують постійної господарської уваги.

Є лише два шляхи роботи на землі: трохи попрацювати, зібрати грошенят і втекти. Або – думати про завтрашній день і в такий спосіб розвиватися. Які напрями розвитку вибрати – то справа кожного. У мене – органічне виробництво.

У житті треба пам’ятати: що посієш, те й пожнеш.