ПОСІВИ СОЇ БЕЗ ШКІДНИКІВ

Соя без шкідників,посіви

                               Посіви сої без шкідників

Захист посівів сої від шкідників є важливою та актуальною складовою їхнього успішного вирощування, що забезпечує отримання високих стабільних урожаїв і підвищення якості зерна. Гармонійне поєднання агротехнічних, біологічних та хімічних заходів є вирішальним чинником ефективності системи захисту та контролю від шкідників.

4444

 

В Україні шкідлива ентомофауна сої представлена великим розмаїттям комах і кліщів – їх відомо 114 видів (комахи становлять 96,5%, слимаки – 2,6, кліщі – 0,9% загальної кількості). Втрати врожаю зерна сої через шкідливі організми можуть сягати 30–40%, але у сприятливі для свого розвитку роки шкідники здатні знищити до 90% урожаю. Їхня чисельність і шкідливість на рослинах сої проявляється по-різному. Найчастіше спостерігається шкода від декількох видів комах, що з’являються у посівах одночасно. У посушливі роки їхня шкідливість значно помітніша. Найуразливішими для рослин є початкова фаза розвитку – проростання насіння та сходи, період закладання генеративних органів, фази наливання й дозрівання зерна.

Із розширенням площ під культурою спостерігається тенденція до погіршення фітосанітарного стану. Природні коливання чисельності та поширення шкідників регулюють комплексом еколого-економічних чинників, які безпосередньо впливають на стан популяцій шкідливих комах. Адже комахи пристосовуються до зміни погодних умов надзвичайно швидко. Їхні переміщення і заселення вологіших та прохолодніших районів підтверджується теорією про міграцію комах.

Дуже шкідливими в деякі роки бувають акацієва вогнівка, павутинні кліщі, чортополохівка, лучний метелик та ін. Клопи є потенційними переносниками вірусних та бактеріальних хвороб, що підсилює їхню шкодочинність. Із листогризучих комах шкодять совки: люцернова, бавовникова, гамма.

Звичайний павутинний кліщ

Це поліфаг, який пошкоджує близько 250 видів культурних, дикорослих рослин і бур’янів (переважно сою, квасолю, хміль, картоплю та інші культури). Висока шкідливість звичайного павутинного кліща зумовлена насамперед полівольтинністю виду, його високою плодючістю й здатністю за сприятливих умов швидко розмножуватись і досягати високої щільності популяції. Імаго й личинки кліща висмоктують із листків сік, унаслідок чого в листковому апараті значно посилюється транспірація, порушується водний баланс, знижується вміст хлорофілу, ксантофілу та каротину, призупиняється фотосинтез. Оптимальними умовами для розвитку шкідника є температура в межах 29–31ºС і відносна вологість повітря – 35–55%. Шкідник зазвичай розвивається у 8-ми поколіннях. В умовах України масове розмноження павутинного кліща на рослинах сої відбувається здебільшого у серпні. Стримує розвиток та розмноження кліща надмірна вологість (понад 80%). Їхня чисельність зростає до серпня. З підвищенням температури інтенсивність яйцекладки активізується. Кількість бобів і маса насіння на рослинах зменшується. Масовому розвитку шкідника сприяє суха й спекотна погода. Економічний поріг шкідливості становить 2–3 особини на 1 листок до цвітіння, або 10 особин у період вегетації та наливання бобів.

Люцернова совка

222

Пошкоджує кормові трави, технічні і декоративні культури. У липні – серпні гусениці живляться переважно генеративними органами різних рослин, зокрема й бобами сої. Оптимальні умови розвитку шкідника – спекотна суха погода. Заселення совкою відбувається за попереднього заселення культури-попередника. Потенційна шкода визначається за проведення розкопок: із 15–25 липня підраховують чисельність у ґрунті лялечок та визначають щільність заселення. Значне поширення й заселення шкідником посівів сої відбувається за умов використання середньо- та пізньостиглих сортів. Найбільше шкідники уражують посіви сої у посушливі роки за високої температури повітря.

Акацієва вогнівка (нічний метелик)

В оптимальних для розвитку та поширення еколого-економічних умовах вона може призвести до втрати близько 70–80% урожаю (залежно від строків сівби навіть до 90%). Збільшення чисельності комахи та її поширення спостерігають зазвичай у посушливі роки. Активному заселенню сприяє близьке розміщення посівів сої від посадок жовтої та білої акації. Шкідливість акацієвої вогнівки полягає у зменшенні врожаю зерна (насіння пошкодженого бобу виїдене частково або повністю), поширенні на пошкодженому зерні збудників бактеріальних і грибних хвороб. Шкодить гусениця другого та третього покоління. На пошкоджених бобах помітні невеликі отвори діаметром не більше 2 мм.

Метелики найактивніші в сутінках і вночі. За браку вологи в ґрунті їхній виліт затримується. Яйця відкладають по одному, переважно на молодих, зелених бобах. Зимують гусениці у щільних сірувато-білих коконах у верхньому шарі ґрунту. В середині травня, в період цвітіння жовтої акації та озимої вики, відбувається літ метеликів, а потім відкладання яєць на зав'язі й молодих бобах. Посівам сої шкодять гусениці 2-ї генерації. Менше пошкоджують скоростиглі сорти та такі, у яких дозрівання насіння у бобі не збігається із масовим льотом метеликів 1-го та 2-го поколінь.

Сонцевик будяковий (чортополохівка)

Є мігрантом. Пошкоджує сою, соняшник, рицину, бавовник, коноплю, буряк, зернобобові, овочеві, баштанні та інші культури; із бур'янів – кропиву, осот, чортополох, будяк, татарник. Гусениця перетворюється на лялечку за 7–11 днів, із лялечки на метелика – також за 7–11 днів. Зимують лялечки, із яких у квітні вилітають метелики. Після тривалого періоду додаткового живлення на квітучих бур'янах та інших нектароносах вони відкладають яйця, розміщуючи їх по одному на листя рослин. Через 7–12 днів із яєць відроджуються гусениці, які живлячись, скелетують листя. Гусениці живуть із травня по вересень. За пошкодження листків сої вони з’єднують їх павутиною і скелетують. Метелик за життя може подолати шлях приблизно у 1000 миль. Відмічено характерну  особливість шкідника – залежність від температури повітря та опадів.

Бавовникова совка

Завдає шкоди томату, кукурудзі, нуту, сої, люцерні, соняшнику, тютюну. Виліт метеликів триває понад місяць. Щоб відкласти яйця вони мають живитися нектаром. Метелики активні в сутінках і вночі. Їхній розвиток залежить від температури й опадів (розвивається у 2–4 поколіннях).

 

Соєва плодожерка

Гусениці проникають у біб, спочатку живляться плівчастою оболонкою всередині бобу, потім починають виїдати з країв насіння на поверхні, часто пошкоджуючи ділянку зародка. Внутрішня порожнина плоду заповнюється їхніми павутиною й екскрементами. В окремі роки збитки сягають 50% і більше. ЕПШ (фази цвітіння – дозрівання) – 2–3 яйця на 1 рослині за 5% заселенні посіву.

Препарати для хімічного контролю

Для контролю ґрунтових та поверхневих шкідників сої на перших етапах розвитку радять використовувати протруйники Круізер, Команч (7 кг/т).

У фазі 2–6 листків – обробка по вегетації препаратами Бі-58 Новий (1 л/га), Альфазол (0,25 л/га), Борей (0,07–0,1 л/га).

Бутонізація – цвітіння: за потреби – проти клопів, попелиць, трипсів – Альфазол (0,25 л/га), Борей (0,10–0,12 л/га).

У період цвітіння та формування бобів (проти різних видів гусениць, акацієвої вогнівки, тютюнового трипса, павутинного кліща рекомендовано застосовувати Бі-58 Новий, 40% к.е. (1 л/га); Золон, 35% к.е. (2–3 л/га); Нурел Д, 55% к.е. (0,75–1,5 л/га); Альфазол (0,25 л/га); Борей (0,10–0,12 л/га); Цезар, к.е. (100 г/л); Ніссоран, з.п. (0,4 кг/га); Балазо, к.е. (0,3 л/га); Скаба, к.е. (0,1 л/га).

333

Основні елементи інтегрованої системи захисту сої:

  • розміщення культури у сівозміні на попереднє місце не раніше ніж через 3–4 роки;
  • не висівати після соняшнику, зернобобових, багаторічних бобових трав, які мають спільних шкідників;
  • сою потрібно висівати не ближче за 500–700 м від лісосмуг із білою акацією;
  • ретельна підготовка ґрунту під сівбу (дискування, оранка на глибину 22–25 см);
  • сівба в оптимальні строки (10–12ºС) завглибшки 3–4 см. Рекомендована передпосівна обробка насіння біопрепаратами;
  • випуск яйцеїда трихограми по 50–100 тис. особин/га в два строки;
  • видалення із поля рослинних решток після збирання врожаю;
  • вчасне збирання врожаю, очищення і калібрування насіння.