Складові повноцінної біобезпеки свиногосподарств

0
Підготувала Анна Назаренко за матеріалами доповіді Василя Сапейка на семінарі «Профілактика та протидія інфекційним хворобам у свинарстві – запорука успішної господарської діяльності»

Біобезпека одного конкретного господарства – це не тільки безпека епідеміологічної ситуації утваринництві,а й продовольча безпека всієї держави.Тому заходам біобезпекислід постійно приділяти увагу.

У цій статті ми наведемо основні складові, які становлять комплекс заходів із профілактики та боротьби з небезпечними інфекційними захворюваннями, серед яких африканська чума свиней (АЧС), епідеміологічна діарея свиней (ЕДС), що сьогодні становлять найбільшу загрозу для виробників свинини. 

  • За теперішньої небезпечної ситуації через поширення АЧС для свиногосподарств доцільним є дотримання карантинної 3-кілометрової зони (відстань від населених пунктів), закритий тип роботи господарств та встановлення подвійного периметра безпеки. Останній складається із основного дезбар’єра (для транспорту внутрішнього периметра) і додаткового (для кормовозів, із обладнанням рампи для перевантаження тварин). Рампи можна встановлювати на межі з парканом навколо території ферми, або на ділянці подвійного дезбар’єра (між основним та додатковим). Це дає змогу проводити якісну обробку деззасобами і коліс транспорту, і самих рамп та іншого обладнання, яке може бути потенційним переносником особливо небезпечних збудників.

Що ж стосується обмеження 3-кілометровою зоною, мається на увазі відстань від будь-яких населених пунктів, навіть присадибних господарств, а тим паче, якщо в сусідньому з господарством селі є мисливці, які полюють на диких кабанів.

 

  • Вхід на територію комплексу – виключно через санпропускник. Також робітникам має бути надана можливість повністю перевдягтись у робочий одяг та змінити взуття. Інколи краще змінювати взуття на території ферми двічі – між брудними та чистими зонами. Часто через таку маленьку дрібничку, як розмір дезкилимка,застосування останнього може втратити свою ефективність: якщо розмір килимка замалий, робітники, переходячи між відділками, просто переступатимуть через нього. І виходить, що деззасіб витрачається, та при цьому належний рівень біобезпеки не підтримується. Тому обов’язково слід звертати увагу на розміри та розташування дезкилимків, аби у працівників не було можливості обійти або переступити через них.

 

  • Біобезпека – це не тільки дотримання гігієни задля убезпечення господарства від загрози потрапляння АЧС,незайвим буде нагадувати працівникам свиноферм про заборону принесення харчових продуктів зі свинини на територію ферми. Адже збудник АЧС у заморожених тушах свиней може зберігатися, за деякими даними, і декілька років. Тому не варто ризикувати, а ліпше налагодити систему харчування на комплексі.

 

  • Боротьбу з гризунами слід проводити як на території ферми, так і по зовнішньому її периметру. Адже саме контроль стану зовнішнього периметра в наших господарствах часто залишається поза увагою. Хоча закордоном фермери регулярно оглядають територію, інколи аж до 500 м за периметром, і розкладають таблетки або інші дератизаційні засоби. Боротьбу з гризунами варто проводити і на території кормоцехів, сховищ та прилеглих територіях.

Також не слід забувати й про те, що мухи можуть розносити не лише збудників «африканки», а й інших небезпечних хвороб. Тому не зайвим буде встановити на вікнах свинарників москітні сітки.

Відомо багато випадків, коли дикі птахи заносили у господарство пташину віспу. На неї свині також хворіють, і хоча перебіг захворювання легший, та все одно імунітет тварин це послаблює. Особливо страждають від неї поросята на дорощуванні. Тому птахам, зокрема голубам, немає місця на території свинокомплексу.

2

 

  • Корми тваринного походження. За деякими даними, одним із джерел, через яке в Україну потрапив збудник ЕДС, була суха кров або плазма крові, яка останніми роками набула значного поширення у виробництві кормів. На жаль, випадки захворювання ЕДС фіксують ще й понині, тому господарствам доцільно з великою обережністю застосовувати такі корми. Щодо зернових – сушіння за високих температур та екструдування зерна значною мірою сприяють зменшенню вірусного й бактеріального тиску і знищенню деяких грибних діаспор у кормовому зерні.

 

  • Приміщення для карантинування тварин ліпше розташовувати на відстані 3 км від основних виробничих приміщень. Адже сам карантин запроваджують для того, щоб за допомогою досліджень впевнитися у статусі здоров’я завезених тварин. Якщо ж виникає небезпека потрапляння з ними будь-якого збудника, завдяки далекій відстані від основного стада можна уникнути його поширення на господарстві. Зважаючина теперішню ситуацію з АЧС Міжнародне епіозоотичне бюро рекомендує витримувати мінімум 40 днів карантину для новоприбулих тварин.

Також ліпше зменшити, наскільки це можливо, кількість господарств – постачальників племінних тварин. Зрозуміло, що на території карантиннику має бути облаштований власний дезбар’єр і окрема система гноєвидалення.

Та основою профілактики й ветеринарного благополуччя у свиногосподарстві є дотримання принципу «вільно-зайнято» на всіх відділеннях комплексу.

1

  • Дезінфекцію приміщень слід проводити за принципом «вільно-зайнято», а якщо тварин переміщують секторами, то ті приміщення, де перебували тварини, дезінфікують в день переведення. Самих тварин також миють із використанням відповідних деззасобів (дезінфекційний душ) або проводять через ванни із дезрозчинами.

Після опоросу в станках роблять часткову дезінфекцію – зачищають потенційно небезпечні місця (біля свиноматки, де були навколоплідні води, у проходах тощо).

Під час утримання підсисних свиноматок із 1-го по 10-й день опоросу проводять суху дезінфекцію гнізда поросят: самих тварин натирають сухим препаратом (на основі глини з хлораміном або йодом) і насипають його під лампи. Задля економії загальну дезінфекцію можна проводити перші 3 дні, а до 10-го – підсипати дезінфектант лише у проблемні гнізда.

Аби уникнути синдрому післявідлучного мультисистемного виснаження у поросят на відлученні дезінфекцію ліпше проводити у присутності тварин за 1–2 дні до відлучення. Якщо поросят переводять у цех дорощування, знизити мікробіальний тиск можна простою дезінфекцією за їхньої присутності на 1–5-й день переведення і 1–2 дні кожного наступного тижня.

До та після переведення тварин у цех відгодівлі найліпше проводити подвійну дезінфекцію приміщень.

  • Перед тим як проводити щеплення поголів’я, у господарстві слід зробити моніторинг на найчастіші й імовірні інфекції та визначити доцільність цього заходу для кожного відділення, а саму вакцинацію тварин провести після дегельмінтизації. Ремонтних свинок від колібактеріозу вакцинують двічі, а основних свиноматок – один раз. Якщо в регіоні існує загроза захворювання на бешиху, ліпше зробити вакцинацію поросятам на дорощуванні на 75-й день, а не чекати до 3-місячного віку. Якщо в господарстві утримують кнурів-плідників, вакцинацію проти КЧС їм проводять один раз на рік, а проти бешихи (найліпше у комбінації з парвовірозом) двічі.

 

  • У перші три дні життя новонароджених поросят слід мінімізувати вплив будь-яких стресових чинників. Адже тварини у цей час мають активно споживати молозиво аби виробити колостральний імунітет. Тож деякі господарства намагаються проводити такі маніпуляції, як ін’єкції заліза, обрізання хвостів або притуплення кликів у перші 3–5 днів після народження поросят. Найліпше об’єднати деякі процедури і виконати їх в один день: наприклад, ін’єкції заліза й кастрація.

 

  • Часто у господарствах не проводять вибракування ослаблених поросят на дорощуванні. Однак такі тварини через своє слабке здоров’я мають часті прояви дизентерії та є носіями різних інфекцій.

 

  • У кожному господарстві варто раціонально підходити до розробки схем та протоколів будь-яких заходів із профілактики захворювань. Щороку або раз на два роки їх слід аналізувати та обновляти.