Вільний обіг землі: потужний стимул для зростання економіки чи улюблена політична гра?

Вільний обіг землі: потужний стимул для зростання економіки чи улюблена політична гра?

27 вересня 2017 у Києві відбулася відкрита дискусія на тему: Вільний обіг землі: потужний стимул для зростання економіки чи улюблена політична гра? Маніпуляції політиків, реальні економічні показники, а також ключові фактори впливу на ситуацію обговорювали учасники дискусії, яка була організована Українською Асоціацією медіа Бізнесу (УАМБ).

1

За даними Дослідження «Ставлення населення до ЗМІ та споживання різних типів ЗМІ», яке було проведено у 2017 році соціологічною компанією InMind на замовлення Міжнародної громадської організації Internews Network, 54% українців відчувають нестачу у ЗМІ матеріалів про земельну реформу. Цим користуються партійні лідери, формуючи хибне уявлення, що відкритий ринок землі – це небажана перспектива та великі ризики. А що ж насправді?

«В кожному політичному сезоні є активні пропагандисти, які лякають людей іноземцями та олігархами, які скуплять землю «і тоді все». Вони знають, що роблять, адже «94% людей, опитаних VoxCheck, отримують інформацію про земельну реформу саме від ЗМІ та від політиків. Найбільш активно працюють на цьому полі РПЛ, Батьківщина, Аграрна партія України та Свобода – як через ЗМІ, так і на зустрічах з виборцями напряму, доносять їм те, що вважають за потрібне. І це доволі сильно викривлює розуміння людьми реальної картини світу в цілому і земельної реформи зокрема. Але зараз, у вересні, після літнього сплеску активності партій у інформуванні населення щодо земельної реформи, VoxCheck відзначає суттєвий спад - практичне припинення комунікації на тему земельної реформи і переключення партій на питання економіки, субсидій та ціни на газ», – наголосив Максим Скубенко, аналітик проекту VoxCheck.

Чому ж так відбулося? Вочевидь тому, що питання скасування мораторію на продаж землі було відкладене. А як розвиватиметься ситуація далі?

«Ринок землі буде. Рано чи пізно. І питання не в цьому, а в тому, яким буде дизайн цього ринку землі. За результатами опитування, проведеного нами наприкінці 2015 року, відкладена пропозиція складає 2 – 2,2 млн. га. Іншими словами, якщо завтра відкрити продаж землі, саме стільки землі захочуть продати власники», – зауважив Олег Нів'євський, старший економіст Проекту «Підтримка реформ у сільському господарстві та земельних відносинах в Україні» Київської Школи Економіки.

А чи є на ринку стільки грошей? Одна з тез, які активно просувають противники відкритого ринку, що в Україні стільки грошей немає, і землю скуплять або олігархи, або іноземці. Насправді ж гроші на викуп землі є і у невеликих фермерів, і у великих компаній. Бо середня доходність агробізнесу сьогодні складає від 200 до 400 дол. з гектару.

Скільки ж зможе заробити власник паю, продавши його – якщо продаж, звісно, дозволять?

«Динаміка ціни на землю – один з основних факторів, який показує успішність АПК. Насправді земельну реформу почав ще Президент Кучма у 1992 році, і з 1994 по 2001 роки ринок землі був абсолютно вільним. Ціна гектару, яка склалася у той час, в залежності від регіону становила від 1500 до 2000 дол. за гектар. Сьогодні ж нормативно-грошова оцінка – адміністративний метод оцінювання землі, який застосовується в умовах відсутності ринку – встановлює ціну усього 1140 дол. за гектар. В той же час в постсоціалістичних країнах, які відкрили ринки землі – Прибалтика, Польща, Болгарія та інші – ціна на землю зросла, і суттєво. Та й починали вони з набагато нижчої ціні за гектар, ніж в Україні. Чому так сталося? А тому, що мораторій призвів до низки диспропорцій. І за 25 років мораторію в Україні врожайність на 25% нижча, ніж в країнах, які створили внутрішні ринки землі», – наголосив Григорій Кукуруза, економіст IMF Group Ukraine.

Отже, мораторій вже призвів і продовжує призводити до нижчої ціні землі в Україні, аніж вона могла б сьогодні коштувати. Але це ще не все.

«Чи знаєте, який відсоток у вартості продукції с/г (наприклад, зерна) мають платежі за оренду землі – тобто за використання основного засобу виробництва? Менше 5%. Саме з цієї ренти, яка привласнюється не господарями землі, не власниками паїв, а великим і надвеликим бізнесом – і спонсоруються політики, які далі озвучують свої тези. А крім ренти, активно працює і нелегальний ринок сільськогосподарської продукції. Існує навіть нелегальний експорт. І його обсяги – це кораблі, а не машини. Тому все дуже просто: той, хто виступає проти вільного ринку землі – виступає за корупцію!», – зазначив Олександр Крамаренко, головний редактор журналів «Деньги» та «Кореспондент».

Проте рішення – продавати чи не продавати – буде приймати кожен власник самостійно. Це – відповідальність, і це важливо.

«Щоб подолати бідність – немає іншого шляху окрім залучення зовнішніх інвестицій. В економічному сенсі це благо, а в глобалізаційному – так, це руйнує традиції і так далі. Але потрібно вибрати: або ми живемо у печері і далі у бідності, або ми приймаємо все ж таки правила гри і йдемо до цивілізованих нормальних відносин, де має бути правова визначеність. Сподіваюся, що ця правова визначеність має бути і в уявленні, правосвідомості людей, бо саме від цього залежить порядок і його дотримання. Можна написати прекрасні закони, але якщо немає нормальних уявлень про свої обов’язки, про їхнє виконання, про відповідальність – то ніякі введені правила не будуть дотримуватися», – підсумував Олександр Поліводський, партнер Правничої Фірми «Софія».