Ілля Висоцький, компанія KWS
Нинів багатьох регіонах Північної Європи широко культивують гібридне жито, яке дедалі більше поширюється і в інших країнах завдяки високійурожайності, гнучким термінам сівби, невибагливості до ґрунтів та ранньому дозріванню.
У вирощуванні жита на сінаж оптимальний час скошування – одиніз найважливіших факторів, які визначають якість та поживність зеленої маси, а отже, й самого сінажу (табл.1).
Особливості вирощування
Жито (Secalecereale) – це щільнокущова одно- або дворічна рослина родини Злакових, яка в висоту сягає 70–150 см. Характерна особливість жита – надзвичайно розвинена коренева система, що проникає у ґрунт на глибину до 150 см.
Оптимальні температурні умови для росту жита – від 15 до 20°С, хоча воно може рости і в ширшому інтервалі температур – від 3 до 31°С. Після проростання пагони здатні витримувати достатньо суворі зимові температури, до -35 °С, – це зумовлює активне кущіння, яке утримує значний сніговий покрив.
Необхідна норма опадів для жита становить 600–1000 мм, але варто зазначити, що це – один із найбільш посухостійких злаків, якому для росту вистачає навіть 400 мм опадів.
Що ж до характеристик ґрунтів, то жито краще росте на піщаних, супіщаних та суглинистих ґрунтах із рівнем рН 5,6–6,5. Отже, його можна вирощувати на полях, де важко чи неможливо культивувати пшеницю й інші злакові культури.
Після сівби насіння озимого жита проростає протягом 5 діб (за умови достатньої кількості вологи в ґрунті). Активне кущіння починається вже за три тижні – це свідчить про те, що рослина готова «піти в зиму» і продовжити свій розвиток рано навесні (в кінці березня– на початку квітня, часто ще під снігом).
Головне – не «перетримати» жито
У теплу й суху погоду озиме жито дуже швидко переростає, втрачаючи поживність, але при цьому збільшується врожайність зеленої маси. Проте для отримання сінажу найвищої якості скошувати озиме жито слід перед початком колосіння, коли колос ще перебуває у стеблі. У разі перестоювання відбувається стрімка лігніфікація, внаслідок чого вміст енергії знижується до 4,5–5,0 МДж нетто енергії лактації (NEL), але підвищується врожайність до 30 т/га сінажу.
Для високопродуктивних тварин такий сінаж уже не буде найкращим кормом, але його можна згодувати ремонтному стаду чи сухостійним тваринам. Житній сінаж раннього скошування із високим рівнем перетравності нейтрально-детергентної клітковини (НДК), високим вмістом обмінної енергії та сирого протеїну – один із цінних інгредієнтів повнозмішаного раціону для високопродуктивних (із надоєм понад 9000 – 10 000 кг молока) або новотільних корів, тобто для тварин, які конче потребують зниження кислотного навантаження на рубець, і водночас достатньої кількості легкої для травлення структурної клітковини.
Поступова популяризація жита
Нинів багатьох регіонах Північної Європи гібридне жито стає все більш популярною кормовою культурою і поширюється в інших країнах завдяки своїй високій урожайності, гнучким термінам сівби, невибагливості до ґрунтів та ранньому дозріванню (рис. 1).
Переваги гібридного озимого жита:
• триваліший сезон вирощування, можливість раннього укосу навіть за дуже холодної весни;
• не виснажує ґрунт, запобігаючи вимиванню поживних речовин і втраті родючості;
• розпушувальна здатність завдяки потужній кореневій системі;
• природне пригнічення бур’янів без використання гербіцидів (алелопатія);
• високоякісні об’ємні корми (силос/сінаж).
Технологія заготівлі корму
Найпоширеніший напрям використання жита – на зерно, хоча останніми роками дедалі популярнішими стають житній силос і сінаж, водночас вихід сухої речовини (СР) із 1 га може сягати 6 т (15–20 т силосу/га).
Варто враховувати, що вміст СР у разі скошування до початку колосіння становитиме лише 14–16%, тому зелену масу слід підв’ялювати до 25–27% СР, при цьому бажано використовувати пальцеву (а не вальцеву) плющилку, оскільки завдяки їй волога з зеленої маси випаровується швидше.
Максимальна висота стерні не має перевищувати 6–7 см, до того ж необхідно пильно контролювати контамінації ґрунтом, щоб отримати корм найвищої якості.
Після підв’ялювання і збирання у валки жито слід якомога швидше доправити до місця силосування й трамбування, для чого варто неодмінно розрахувати необхідну масу техніки: для отримання сінажу найвищої якості максимально допустима кількість зеленої маси (т/год) має становити 1/800 від маси трамбувальника (кг). Лише за цієї умови можна досягти бажаного оптимального вмісту СР у 1 м3 сінажу.
Поживні властивості
Сінаж із вчасно скошеного озимого жита – це високопоживний корм, оптимальний для згодовування високопродуктивним коровам із потенціалом 9000 – 10 000 л молока на рік ібільше. Вміст сирого протеїну в ньому може сягати 18–19% у СР, як у найпоживніших кормових травах, тоді як нейтрально-детергентна клітковина (НДК) становить 70%.Рівень перетравності НДК перевершує аналогічний показник найкращих кукурудзяних силосів (табл. 2).
Високий рівень перетравності сінажу з озимого жита робить його майженезамінним джерелом енергії для високопродуктивних корів (NEL 5,5–6,0 МДж/кг СР), причому енергія виробляється не завдяки перетравленню крохмалю (якого у цьому кормі ще немає), а шляхом розщеплення структурної НДК. Зниження кислотного навантаження на рубець забезпечує набагато вищий рівень синтезу мікробного протеїну, енергія для якого надходить від водорозчинних цукрів, якими багатий житній сінаж.
У підсумку можна ще раз зазначити, що житній сінаж раннього скошування з високим рівнем перетравності НДК, вмістом обмінної енергії та сирого протеїну буде одним із найцінніших інгредієнтів повнозмішаного раціону для високопродуктивних тварин. Таким чином, житній сінаж доповнюватиме базисні об’ємні корми (кукурудзяний силос, сінаж люцерни), які придатні для згодовування всього стада, а у разі невисокої їхньої якості – ще й компенсуватиме ці недоліки.
Рис. 1. Динаміка площ посіву озимого жита в Данії
